Коли часом вночі здійме тебе тривога,
І в серці зарида якийсь таємний сум,—
Се — знай — моя тоска спинилась край порога
Й доспівує фінал давно зачатих дум.
Се мій химерний жаль блукає серед ночі,
Шукає, де би міг лягти на вічний сон.
Кохана, бережись!.. Примкни в сю хвилю очі
І не дивись, молю, у сторону вікон…
- Наступний вірш → Петро Карманський – І знов доводиться ридати
- Попередній вірш → Петро Карманський – Кривавий плач України несеться
(Оцінок ще немає)