Віють вітри, віють буйні,
Деревина гнеться,
Попід хату, попри вікна
Чорний сум снується.
Стук! — І хто там? — Я, твій смуток!
Відчини віконце:
Поворкуєм, посумуєм,
Пок’ не встане сонце.
Стук!.. Віконце відхилилось,
Сум по хаті в’ється.
Віють вітри, віють буйні,
Деревина гнеться.
- Наступний вірш → Петро Карманський – Вітай мені, тихе, задумане море
- Попередній вірш → Петро Карманський – Гей, пристроїв я образ твій
(Оцінок ще немає)