Як цвіт троянди, повен аромату,
Люблю тебе і радуюсь тобою.
І як тебе, кохана, не кохати,
Коли в тобі усе цвіте весною.
Мені байдуже, що у серці твому
Для мене місця залишилось мало;
Вже так складалось, що в житті усьому
Мій дім, бувало, щастя оминало.
Та я від долі мало вимагаю
Й мені для щастя небагато треба;
Лиш усміхнися – і зречуся раю
Та подарую всі розкоші неба.
Троянда запахом усіх дурманить,
Вона його нікому не відмовить.
Й мене твої захоплюють примани,
Хоч знаю, що не ждать мені любові.
