Заснуло сонце. Гора Maggiore
Дрімає в сонній, німій пустелі;
Як саркофаги, сіріють скелі
І заглядають в дрімуче море.
В садах чорніють, мов древні урни,
Повиті млою мовчазні туї;
А в морі плещуть невтомні струї
І вигравають сумні ноктюрни.
По филях ходять повійні мари,
Повиті в сірі складки киреї;
А понад берег пустують феї
І шепчуть тихі закляття й чари.
По яснім небі, як срібні смуги,
Котяться зорі і кануть у море.
Кругом так тихо! Заснуло горе —
Ходіть до мене, кохані други!
