Дівчинонько, голубонько, чого ти сумуєш?
Твоя доля за плечима, ти її не чуєш.
Шануй людей, молись Богу, то Бог і поможе:
Як не тепер, то на той рік таки буде гоже.
Годіж, серце, сумувати! Не зітхай важенько,
Бо як будеш журитися, завяне серденько.
А без серденька на світі не можна прожити,
Чи вжеж хочеш таки віку собі вкоротити?
Як би, серце, мав я силу, тодіб инша мова:
Яб випросив тобі долю у самого Бога.
Годіж, годі, моє серце, годі сумувати!
Тобі треба, як квіточці, рости й процвітати.
Ростиж, моя роже повна, рости, розцвітайся,
А як часом спітка лихо, ой, не піддавайся!
