Закувала та сива зозуля
Вранці-рано на зорі;
Ой, заплакали хлопці-молодці,
Гей, гей, та на чужині в неволі, в тюрмі…
Вони плакали, гірко ридали,
Свою долю викликали:
«Ой, повій, повій та буйнесенький вітре,
Та й понад морем;
Та й винеси нас із кайданів, з неволі
В чистеє поле;
Та й понеси на Вкраїну,
Гей, гей, нас на Вкраїну…
А на Вкраїні — там сонечко сяє,
Козацтво гуляє, гуляє і нас виглядає, нас виглядає!»
По синьому морю
Байдаки під вітром гуляють.
Братів щоб визволяти,
Запорожці чимдуж поспішають.
Гей, як зачули турецькії султани,
Та й ізвеліли ще гірше кувати кайдани…
Султани турецькі, султани звеліли
Кувати кайдани, кайдани кувати,
Зволіли ще гірше кувати кайдани!
1875
