Прибіг до Сави Калістрат,
На радощах трясе, мов грушу:
— Потьомка, клятий супостат,
Віддав нарешті Богу душу!
А той радіть не поспіша:
— Віддав? І ти з це віриш з ходу?
Та то така бридка душа,
Що Бог її не візьме зроду!
- Наступний вірш → Петро Ребро – Бракує дзеркала
- Попередній вірш → Петро Ребро – Верблюд
(Оцінок ще немає)