Ілько, щоб скриньку збити,
Взяв цвяхи й молоток,
Та скоро він сердито
Жбурнув його в куток.
— Цей молоток,— зітхає,—
Чудний діставсь мені:
По пальцях попадає,
А по гвіздочках — ні!
- Наступний вірш → Петро Ребро – Хто правий
- Попередній вірш → Петро Ребро – Чим погані наші груші
(Оцінок ще немає)