Груші в нас смачні, духмяні,
Й родять рясно, й спіють впору
Лиш одним вони погані –
Що ростуть не вниз, а вгору.
Бо з-за цього, признаюся,
Кожен раз прохать я мушу
тата, маму чи бабусю:
– Підсадіть мене на грушу!
- Наступний вірш → Петро Ребро – Чудний молоток
- Попередній вірш → Петро Ребро – Провчила
(Оцінок ще немає)