Шляхтич хвалиться дружині,
Як він бився з козаком:
— Він мене кийком по спині.
А я його — кулаком!
Ні, не вдався я до втечі,
Знов у битву — напролом:
Він мене кілком у плечі,
А я його — кулаком!
Я терпів, не крикнув «Пробі!»,
Був хоробрим вояком:
Він мене дрючком по лобі,
А я його — кулаком!
Тож, якби оце не рана,
Я стрибав би до небес,
Бо мене везуть, як пана,
А той хлоп побіг, як пес.
