Купив татусь мені штани.
Приміряв я: – – Овва!
Великі? Що ж, нехай вони
Полежать рік чи два.
Сьогодні знов дістали їх
В комоді аж на дні.
Але тепер – і сльози, й сміх –
Малі вони мені.
Минув же тільки рік – і ось
Попробуй тут збагни:
Чи перешив їх нишком хтось.
Чи це не ті штани?
- Наступний вірш → Петро Ребро – Кізоньчина мова
- Попередній вірш → Петро Ребро – В зоопарку
(Оцінок ще немає)