Обступили всі Микиту.
Крики: «Жах! Що бачу!»
А той дудлить оковиту
З казана — гарячу.
На галявині — багаття.
Зілля закипає.
А Микита: — Будьмо, браття! —
І окріп хльобає.
Сотник вийняв шаблю з піхов:
— Врізать по цідилку?
Що ти робиш? З глузду з’їхав?
Ти ж псуєш горілку!
Смаковите зілля з жита,
Як воно студене.
Усміхається Микита:
— Про мене, Семене!
Розкуйовдив оселедця:
— Я гартую вдачу,
Адже в пеклі доведеться
Пить смолу киплячу!
