Козацького сліпого кобзаря
Якоїсь схопили стражники брутальні
І притягли до грізного царя,
Що ніжився собі в опочивальні.
От цар і каже: — Співи я люблю,
Довкола ж чую лиш плітки зловісні.
Тобі я кобзу з золота куплю,
Якщо мене прославиш ти у пісні.
— Е, ні, — кобзар затявся, — хоч убий,
Та серцю я наказувать не вільний.
Царю служити? Я хоч і сліпий,
Одначе, бачить Бог, не божевільний!
