Раз Потьомкін грозив козакам:
— Постривай, запорозтво погане!
В Миколаєві зводжу я храм,
Та такий, що до неба дістане.
А дзвіниця! Якщо в її дзвін
Дзвонарі вдарять раз а чи двічі,
То клянуся я честю, що він
Буде чутний у вас аж на Січі!
— Чи й не диво! — байдуже на те
Запорожці сказали хоробрі. —
Так у нас же на Січі зате
Кобзарі й кобзаренки є добрі.
Як покрутять вусища вони,
Як по струнах співучих ударять,
То в самім Петербурзі пани
Гопака мимоволі ушкварять!
