Ішов із собакою пан,
Бундючний, із пикою сонною.
Навстріч — запорожець Степан:
— Куди це ти тягнеш хавронію?
— Ти що? Протри очі, ду-рр-ак.
Не бачиш, що йду я з собакою?
Поглянув на пана козак:
— А я не з тобою балакаю.
- Наступний вірш → Петро Ребро – Не пробував
- Попередній вірш → Петро Ребро – Останнє прохання козака
(Оцінок ще немає)