Отака біда козацька!
Стогне неборака:
Поламав ребро — зненацька
Скинула коняка.
Друг клопоче біля нього
(З лісу нагодився):
— Що ти стогнеш? Дякуй Бога,
Що зовсім не вбився!
Той замовк на мить єдину,
Дивиться хитрюще:
— Якби вбився, скурвий сину,
Я б стогнав ще дужче!
