Петро Ребро – Останнє прохання козака: Вірш

Упіймали ляхи козака Панібрата
(Відлучився провідати дівчину Галю)
Й репетують щосили: — Скарати схизмата!
Посадити на палю! Посадити на палю!

— Що ж, я згоден, — говорить козак без вагання. —
Запевняю, не буде ні зойку, ні крику.
Тільки є, так би мовить, останнє прохання:
Ви робіть оту палю не дуже велику.

— Це ж чому? — здивувались ляхи гонористі. —
Нам для тебе не шкода, найбільшу коляку.
— А щоб вам не прийшлось дуже високо лізти,
Коли ви цілувать мені будете…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Петро Ребро – Останнє прохання козака":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Петро Ребро – Останнє прохання козака: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.