Потьомкіна всі знали козаки
Як ледаря, свавільця і драпіку.
Що не попросиш — зробить навпаки:
Така порода панська споконвіку.
От їх товариш вскочив у біду,
Сердезі усміхається в’язниця.
Вони зустріли графа-вереду
І гудять запорожця: — Він — п’яниця.
Він розбишака, злодій, бузувір!
Йому про совість говорити всує.
Його відправте швидше у Сибір —
Хай у тюрмі з блощицями воює!
А граф послухав їхні балачки
І гримнув: — Геть, поки не взяв пістолі! —
І так вчинив, як завше: — навпаки,
І запорожець опинивсь на волі.
