До князя Нечоси* (його на віки
Весь люд український прокляв не даремно)
У справі якійсь прибули козаки
І вислухать просять — статечно і чемно.
А князь той давай глузувати із них.
— Це ж хто вас, — регоче нахабно у вічі, —
Прислав отаких дивовижно дурних?
Чи, може, розумних бракує на Січі?
— Чому ж, — одказали поважно посли, —
Розумних людей є на Січі немало,
Одначе вони до розумних пішли,
А нас — ти вже вибач — до тебе послали!
______________________
* Глузливе прозвисько, дане запорожцями графу Потьомкіну, який носив перуку.
