Раз гойдайся наш Денис
На гнучкому клені
Та й шугнув по вітах вниз
У кущі зелені.
Я підбіг і запитав:
Впав? Чи не забився?
А Денис:
– Хіба ж я впав?
Це я… приземлився!
- Наступний вірш → Петро Ребро – Телятко
- Попередній вірш → Петро Ребро – Оксанчин дитсадок
(Оцінок ще немає)