– Красота! – кричить Оксанка.
– В чому річ? – питає Мила.
– Я ішла до школи ранком
І свій ранець загубила!
– Чом же рада ти страшенно? –
Каже Милочка Оксанці.
– Бо із двійками щоденник
Залишився втому ранці!
- Наступний вірш → Петро Ребро – Телятко
- Попередній вірш → Петро Ребро – Оксанчин дитсадок
(Оцінок ще немає)