Ілько на вухо — шу-шу-шу:
— Дмитро про тебе, Грицю,
Верзе — їй-богу, не брешу —
Усяку небилицю.
— Хай, — одказав на теє Гриць, —
Мені, щоб, друже, знав ти,
Не страшно зовсім небилиць.
Лиш не казав би правди!
- Наступний вірш → Петро Ребро – Чорна заздрість
- Попередній вірш → Юрій Клен – Покій і буяння
(Оцінок ще немає)