У курені всі міцно спали.
І раптом — гряк!!! — аж пил сторчма.
— Та це штани мої упали, —
Всіх заспокоює Кузьма.
— Я думав, що ядро влетіло!
— Або гроза! — курінь загув.
— Кузьма, чого ж так загриміло?
— Бо теє…
я в тих штанях був.
- Наступний вірш → Петро Ребро – Чи приймуться
- Попередній вірш → Петро Ребро – Юшка з нічого
(Оцінок ще немає)