Петро Ребро – Свічка: Вірш

Запівніч. Сонне царство в курені.
Хто стогне, хто мугикає вві сні.
А хтось козацтву спати не дає:
Кресалом у кутку об кремінь б’є.
— Хто таїм клепає? — гримнув курінний. —
Іди надвір і там хоч лоб розбий!
— Та ні, — козак відповіда з пітьми. —
Учора тут у дурня грали ми
І дуже пізно скінчили гульню.
Отож я хочу викресать вогню,
Бо подивитися кортить мені,
Чи свічку погасили ми, чи ні.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Петро Ребро – Свічка":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Петро Ребро – Свічка: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.