Потьомкін-граф, пішовши «у народ»,
Хваливсь перед козацтвом паки й паки:
— Погляньте, скільки в мене нагород!
Таке вам і не снилось, гультіпаки!
Між іншим, в цьому зиск великий є.
Я вам признаюсь (тільки це між нами):
Ворожа куля груди не проб’є:
Я, мов щитом, прикрився орденами!
А запорозтво цмулить самосад,
І каже повагом козак Тридуля:
— Ти груди захистив, а треба б зад:
Коли тікатимеш, укусить куля!
