Петро Ребро – Віслюк: Вірш

Панок, зі сну ледь-ледь продерши очі,
Нагримав на старого козака:
— Чого ти тут блукаєш серед ночі?
— Та, — каже той, — шукаю віслюка.

— Тут зроду не було твого ослиська.
Не бий даремно, дурню, підошов.
— Чому ж? — дідусь йому вклонився низько. —
Мені здається, я уже знайшов.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Петро Ребро – Віслюк":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Петро Ребро – Віслюк: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.