Лектор цілих дві години,
Як одну хвилинку,
Розглагольствував на тему:
“Бережімо жінку”.
Треба, каже, її тонко
Душу розуміти,
На руках її носити,
Дарувати квіти.
А увечері із нею
Мріять над рікою…
Чи, можливо, хтось не згоден
З думкою такою?
— Та чого там, я вже згоден, —
Крикнув хтось із зали. —
Буду все отак робити,
Як ви тут казали:
І кохати, й милувати,
Й мріяти із нею.
Тож мерщій мене знайомте
З жінкою своєю!
