— Налити б час, та кума щось немає,
Ного дружина не пуска, це точно.
— Ну й що ж? Із ким такого не буває?
Ти наливай. Кум питиме… заочно!
- Наступний вірш → Петро Ребро – Замучений мовник
- Попередній вірш → Петро Ребро – Знаменна дата
(Оцінок ще немає)