Петро Шмігельський – Ніч коротка була, наче помах крила: Вірш

Ніч коротка була, наче помах крила,
І зірниця так ясно світила.
Тільки дотик руки, тільки шепіт ріки
Нам без слів про любов говорили.
По росі перший слід, запашний липи цвіт,
В сонця променях лагідний ранок.
Ці Дністра береги щастя нам принесли
І любов дарували жадану.
Там, на схилах Дністра,
Ще в ромашках цвіте наше літо
І вечірній вогонь золотої зорі не погас.
Там, на схилах Дністра,
Нас зустрінуть і трави, і квіти,
І старенька верба так чекає зажурена нас.
Відбіліли сніги і ожили лани,
Зеленіють долини і гори.
В ласках Божого дня виростала сім’я,
Виростали сини, як соколи.
Не сумуй в трудний час, як покриють не раз
Сірі сутінки наші дороги.
Наша перша любов до нас вернеться знов,
Не покине батьківські пороги.
Там, на схилах Дністра,
Ще в ромашках цвіте наше літо
І вечірній вогонь золотої зорі не погас.
Там, на схилах Дністра,
Нас зустрінуть і трави, і квіти,
І старенька верба так чекає зажурена нас.