Петро Шмігельський – Тихо плив Коропець: Вірш

У Карпатах — дощі, над Коропцем — тумани
І Дністер з берегів випливає в луги.
Ти мене відпусти, бо вже білий світанок
Накриває поля і ліси навкруги.
У ранковій красі наші вулички тихі,
Біля школи каштани в цвітінні ряснім.
Ми такі молоді, нам ще жити і жити,
І любити свій край в світі цім голубім.
У світанки ясні і короткії ночі
Поєднались серця під покровом небес.
Не змовкав соловей, щастя-долю пророчив,
Поміж верби густі тихо плив Коропець.
Як засвітить зоря кружельцем над ланами,
В вікнах сріблом гірлянд загоряться вогні,
Перейтись в Коропці нам удвох вечорами —
Місця кращого ти не знайдеш на землі.
Де би ми не були, під якими вітрами
В світлій радості днів чи в години журби,
Тільки поряд завжди будуть в пам’яті з нами
Ці зелені сади, Коропця береги.
У світанки ясні і короткії ночі
Поєднались серця під покровом небес.
Не змовкав соловей, щастя-долю пророчив,
Поміж верби густі тихо плив Коропець.