Мати нашу Вкраїну – нічого не мати.
Мати нашу Вкраїну – це хліб без води…
Знов стоїть наді мною заплпкана мати:
– Ти куди в сінокоси?
– Я не знаю, куди.
І пішов я кудись. І ходжу по сьогодні.
Вже дістався і премій,
і пліток брудних.
Навіть думав пролізти в депутати народні.
Слава Богу, не вийшло.
Виживаю без них.
Ну, а завтра куди?
Україна – так само,
як при мамі була:
смерть – куди не піди.
І спитає “куди?”
моя зраджена мама.
І в могилу кричу:
– Я не знаю, куди…
- Наступний вірш → Петро Скунць – Із циклу “Моя анкета”
- Попередній вірш → Петро Скунць – На вбивство Ігоря Білозіра
(Оцінок ще немає)