…я не молюся жодному божку,
я викинув із хати всі ікони.
Любов мою – велику і тяжку –
не звіть: національні забобони.
Я долю всього світу пригубив,
всі мови світу хочу розуміти,
та, може, світ тому я полюбив,
що Україна є на цьому світі…
- Наступний вірш → Петро Скунць – Гренджа-Донський
- Попередній вірш → Петро Скунць – Серпнева Україна
(Оцінок ще немає)