Живу я знову з музою в союзі,
і вірш новий народиться в добрі.
Але підходять до моєї музи
бувалі лікарі-абортярі
і пропонують спосіб найновіший,
як витвір найгуманніших смертей,
і тільки я почую зойки віршів –
ті зойки ненароджених дітей…
- Наступний вірш → Петро Скунць – Замість тосту
- Попередній вірш → Петро Скунць – Земля химер
(Оцінок ще немає)