Петро Скунць – Уривок із триптиха «І мертвим, і живим, і ненародженим»: Вірш

……………………
… А я, живий, прийшов до вас, живі,
Сказати, чим людська доба значима,
Для чого ми, на ноги ставши дві,
Звели це небо синіми очима.
Хай буде все, хай буде все, як є:
І дзвін весни, і паморозь осіння.
Нехай своє зозуля відкує,
Нехай розгубить яблуня насіння.
Нехай відійде тихо чоловік
У ту країну, із якої вийшов, –
Адже устиг він за короткий вік
Із насінини викохати вишню.
… але які там скидки на літа!
У мудрім світі, що дикунство знищив,
Тепер свободи влада золота…
А тільки влада золота найвища.
Лиш де знайти родовища нові?
Шукай, вишукуй, рукава підкочуй.
Цікався вмістом золота в крові,
Як є, викачуй, золотошукачу.
Лиш де твоя білесенька душа?
В пустелі людній голос надриває?..
Та повен ківш, і ллється кров з ковша,
І золота пропасниця триває…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Петро Скунць – Уривок із триптиха «І мертвим, і живим, і ненародженим»":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Петро Скунць – Уривок із триптиха «І мертвим, і живим, і ненародженим»: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.