Петро Скунць – Зарубки на пам’ять: Вірш

ІІІ. Доісторія

А ящери, а мамути до нас
були в природи найсильніші діти,
а вимерли…
Бува ж таке не раз:
щоб вижити –
доводиться здрібніти.

V. Перестраховка

Сказав ти правду недругові в лоб –
тоді ти, мабуть, просто остолоп.
Сказав ти правду другові у вічі –
тоді ти більший остолоп удвічі.

VI. Поезія

Поезія… Ступаю знов по лезу я
коли вчорашні болі заслабі.
Не всім болить? Не всім й одна поезія,
вона – розмова з рівними собі.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Петро Скунць – Зарубки на пам’ять":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Петро Скунць – Зарубки на пам’ять: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.