Багряна ніч. Пожежа чи гроза?
Привиділось. Ніч, як голубка, сиза.
І молодик за лозами поблизу,
І ним недоцілована роса.
Тоді бризантна хвиля од фугасу
На шмаття рознесе молодика,
Тоді трипала кулеметна траса
Потягнеться вогнем до літака
І не дотягнеться, і небо збагряниться
Відразу од пожежі та грози.
І мати вийме житні варяниці
В горнятку не із печі, а з лози,
І скаже: – їж, синочку, я зварила
Тоді, коли іще була жива.–
Що це – окоп солдатський чи могила?.
Не пригадає росяна трава.
- Наступний вірш → Платон Воронько – Гуцулка вишила стебло
- Попередній вірш → Платон Воронько – В тилу партизанськім
(Оцінок ще немає)