Бублик житній паляниці
Говорив хвастливо:
– Ти засмагла, чорнолиця,
Зовсім не вродлива.
Я ж біленький,солоденький,
Вигнутий красиво,
У малечі викликаю
Посмішку щасливу.
І сказала хвастунові
Паляниця свіжа:
– Ти – для діток подарунок,
Я – буденна їжа.
Я до кожної родини
Йду щодня до хати.
Ти, як гість, у дім приходиш,
Я ж – як рідна мати.
