Платон Воронько – Грай, бандуро, грай: Вірш

Грай, бандуро, грай, бандуро, грай!
Хай луна летить за небокрай,
Хай усіх: і в дома, і в путі –
Зачарують струни золоті.

Грай, бандуро, грай, бандуро, грай!
Недругів нудьгою покарай,
А за друзів хай дзвенить струна
Над веселим келихом вина.

Грай, бандуро, грай, бандуро, грай!
Сивині рясній не потурай.
Молодою вдачею дзвени
Аж на всі – на тридцять три струни.

Грай, бандуро, грай, бандуро, грай!
Під весільний білий коровай.
“Многі літа щастя молодим! –
Вдар, бандуро, дзвоном золотим.

Грай, бандуро, грай, бандуро, рай!
Як біда впаде на рідний край,
Пронеси над бурею тривог
Славу і звитягу перемог.

Грай, бандуро, грай, бандуро, грай!
Мирним людям щастя побажай,
Радості, здоров’я і добра,
Як води у повного Дніпра.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Платон Воронько – Грай, бандуро, грай":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Платон Воронько – Грай, бандуро, грай: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.