Гребінь глетчера Кавказу,
Мохом вицвілим обшитий,
Чеше чубик скелелазу –
Віковічному самшиту.
Трохи нижче, у міжгір’ї,
Там, де житла мов скрижалі,
Гріють в кожному подвір’ї
Бабу сів столітніх шалі
Та надії:
Вже невдовзі
їхні правнуки злетяться,
В винограднім густолоззі
Захмеліє сиве щастя.
- Наступний вірш → Платон Воронько – Розвідник
- Попередній вірш → Платон Воронько – Зелена рибальська оселя
(Оцінок ще немає)