Платон Воронько – Гребінь глетчера Кавказу: Вірш

Гребінь глетчера Кавказу,
Мохом вицвілим обшитий,
Чеше чубик скелелазу –
Віковічному самшиту.
Трохи нижче, у міжгір’ї,
Там, де житла мов скрижалі,
Гріють в кожному подвір’ї
Бабу сів столітніх шалі
Та надії:
Вже невдовзі
їхні правнуки злетяться,
В винограднім густолоззі
Захмеліє сиве щастя.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Платон Воронько – Гребінь глетчера Кавказу":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Платон Воронько – Гребінь глетчера Кавказу: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.