«Ми – ковалі своєї долі»,–
Старий вівчар казав щодня.
Його в комунівській квасолі
За землю вбила куркульня.
Сховали діда там же в полі
І написали на хресті:
«Ми – ковалі своєї долі» –
І стали ці слова святі.
- Наступний вірш → Платон Воронько – Раннє сонце, наче паляниця
- Попередній вірш → Платон Воронько – Супрун
(Оцінок ще немає)