Снігурики-снігурі
Розлітались на дворі.
Я їм виніс за поріг
Гречки, сім’ячка на сніг.
І тоді, — я чув це сам, —
Закричали птиці:
— Ти завжди був любий нам,
Ти найкращий, Грицю!
- Наступний вірш → Платон Воронько – Дідів портрет
- Попередній вірш → Платон Воронько – Про снігура
(Оцінок ще немає)