Мати внесе околоту,
Зварить куліш у горняті.
Ми дрова не йдем колоти –
Вже й тину нема при хаті.
Коли ж розлилася повінь,
В город нанесло красноталю,
Прибився трухлявий човен.
Є дрова… Пшона не стало.
- Наступний вірш → Платон Воронько – То був могутній духом чоловік
- Попередній вірш → Платон Воронько – Пасуться коні в зоряному лузі
(Оцінок ще немає)