Казала пороша:
«Я дуже хороша,
Усіх одягаю
За так, не за гроші.
А промені встали
І кажуть: «Порошо,
Ти б швидше розтала,
Як справді хороша».
Образилась біла пороша
Й розтала.
Травиця хороша
Під нею зростала.
- Наступний вірш → Платон Воронько – Кіт збирався до роботи
- Попередній вірш → Платон Воронько – Дід Мороз і Весна
(Оцінок ще немає)