Раннє сонце, наче паляниця
З печі – розрум’янена, м’яка…
Я біжу по воду до криниці,
Десь коса дзвенить з-під молотка.
Може, мати вийме на лопаті
З печі, як на небі, отаку…
Від різдва немає хліба в хаті.
Два ціпи танцюють на току.
- Наступний вірш → Платон Воронько – Квіти люблять бджіл
- Попередній вірш → Платон Воронько – Ми – ковалі своєї долі
(Оцінок ще немає)