Смереки сині,
Сріблясті буки
Здіймають в небо стопалі руки,
Мені махають через Карпати:
– Приходь спочити,
Пісень співати.
Ми всі шумливі, живі, здорові,
У наших жилах – краплини крові,
Яку пролив ти на верховині.–
Гукають буки,
Смереки сині.
І я той поклик вчуваю радо,
Лечу душею до зеленграда,
Де грають гуки
В камінній ріні,
Де срібні буки,
Смереки сині.
- Наступний вірш → Платон Воронько – Не спиться весні, бо така молода
- Попередній вірш → Платон Воронько – Сонце вечірнє в пухнастій хмарині
(Оцінок ще немає)