В мене є сопілочка-денцівка,
Тато із Гуцульщини привіз.
Як подму у цю грайливу цівку —
Заспіває, мов пташиний ліс.
Як заграю — засумує тато,
Бо на цій сопілці вигравав
Партизан, убитий на Карпатах,
Що життя таткові врятував.
- Наступний вірш → Платон Воронько – Майстер-ламайстер
- Попередній вірш → Платон Воронько – Я в механіки піду
(Оцінок ще немає)