В прочахлім Києві, в дворі на Прорізній,
Поміж глухих руїн побачив я рояль.
Натиснувши на бронзову педаль,
До клавішів торкнувся — тихий жаль:
Нє пощастило вижить ні одній
Струні стальній.
На кришці піднятій окреслені мішені:
Фашисти Баха грали на пістолі.
Лишилось гільз латунних зо три жмені
Од парабелума,
Од лютої сваволі,
Що дух прекрасного втоптала в перегній.
Спою сонату на струні сумній
Грав місяць над завалами каміння,
А гільзи стріляні, мов чортове насіння,
Злорадно блискали на мертвій Прорізній.
