По світлонці хожу та й нужуся:
До кого ж я в світі, ой, притулюся?
Притулюся в лузі до калини:
Горе мені в світі, – ой, без дружини.
Притулюся в саду до яблунки:
Горе мені в світі, – ой, без матінки.
Притулюся я лісі до дубочка:
Горе мені в світі, – ой, без батечка.
Притулюся в саду до кислиці:
Горе мені в світі, – ой, без сестриці.
