По світлонці хожу: Вірш

По світлонці хожу та й нужуся:
До кого ж я в світі, ой, притулюся?

Притулюся в лузі до калини:
Горе мені в світі, – ой, без дружини.

Притулюся в саду до яблунки:
Горе мені в світі, – ой, без матінки.

Притулюся я лісі до дубочка:
Горе мені в світі, – ой, без батечка.

Притулюся в саду до кислиці:
Горе мені в світі, – ой, без сестриці.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "По світлонці хожу":
Залишити відповідь

Читати вірш поета По світлонці хожу: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.