Попід гаєм, під лугом
Ходить жовнір за плугом,
Оре нивку не свою,
Добре, що в своїм краю.
Оре нивку та й тужить:
Хто родині послужить?
Хто посіє та й пожне,
Як не стане вже мене?
Станьте, коні вороні,
Бо є ями в загоні,
Ще й могили на межі
І до того не чужі.
Попід гаєм, під лугом
Ходить жовнір за плугом,
Оре нивку не свою,
Добре, що в своїм краю.
